Позакласна робота

У світі професій

Родинне свято

Святкова лінійка до відкриття тижня української мови та літератури

Презентація 5 класу

Посвята в старшокласники

Сценарій першого уроку

Сценарій святкової лінійки

Квест з української мови для 6-7 класів

У пошуках мовних скарбів

Здоровенькі були

Тема: Ціна однієї хвилини

Мета: формувати в учнів усвідомлення необхідності раціонально використовувати час;

§ поглиблювати знання про цінність кожної миті життя;
виховувати у школярів  бережливе ставлення до навчального часу; навчати цінувати свій та чужий час, бути точним, дотриму­ватися режиму дня,

опановувати методи раціонального навчання.

Обладнання: презентація  із зображенням різних годинників;

Хід виховної години

І. Організаційний момент.

   Сьогодні надворі такий гарний зимовий день. Нещодавно була осінь, опадало листя, ішли дощі. Але час плине: одна пора року змінює іншу і проходить рік за роком, але не потрібно сумувати, бо з кожним роком ви зростаєте, пізнаєте світ, отримуєте досвід і показуєте свої досягнення.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

   А зараз відгадайте загадки.

· Що іде, не рухаючись з місця? (час)

І день іде,

І ніч іде,

І третій день,

І сьомий.

Іде,

Не жде,

Відлік веде,

Не відаючи втоми.

А не стомивсь за вік,

Тому

(хоч дзвінко серце б’ється),

Що стільки б літ не йти йому,

Він з місця не здвигнеться. (годинник)

        Ніг не маю, а ходжу,

Рота не маю, а скажу:

Коли тобі спати,

А коли вставати. (Годинник)

        Хто біжить без ніг? (Час)

        Нас сім братів, літами всі рівні, а іменем різні. (Дні тижня)

        Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці року)

Учитель.

   Ви, мабуть, здогадалися, що сьогодні буде йти мова про час, якого нам постійно не вистачає, про те, як потрібно берегти свій власний і чужий час.

ІІІ. Робота над темою.

   Отож, тема виховної  години звучить так: «Ціна  однієї хвилини» Подумайте і скажіть: що ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?

1.     Очікування дітей.

2.     Технологія «Асоціативний кущ».

   Діти, давайте поміркуємо, що таке  час? Спробуймо створити асоціативний кущ до слова час. Які слова виникають у вас? (годинник, пора, встигнути, не запізнитися).

Учитель.

   Дійсно, ці всі слова відносяться до часу. А якщо давати точне визначення, то час – це певний момент, під час якого відбувається що-небудь: час вставати або час йти до школи.

   Ще давні мудреці билися над цією проблемою і загадкою. Здавалося б, що може бути простіше за час? Адже він існує, ніби всюди — будь-яка подія протікає в часі, та й наше життя теж... Але якщо трохи замислитися, то ми опинимося перед великою таємницею Часу. І тоді уже виникне не одне, а ціла низка питань:

-         Чому час усюдисущий? Чому він тече швидко?

   Давні мудреці говорили: «Не можна двічі ввійти в одну й ту саму ріку». Оскільки між першим і другим разом пройде якийсь час — і та вода, у яку ми входили в перший раз, просто витече. У ріці вже буде нова вода, а отже, і сама ріка вже буде іншою.

Так і з часом. Він тече всюди і постійно. І не можна ввійти двічі в ріку Часу. Тобто нічого не можна зробити в однаковий спосіб. Дуже подібні одна на одну події будуть усе-таки різними,  тому що вони розділені в часі. І тому жодна секунда не схожа на іншу. Крім того, ця «єдина» секунда ніколи не повториться! Можна скільки завгодно раз опинитися в «тому ж самому місці», але опинитися там у «той же самий час» ніколи не можливо. А все тому, що час тече тільки в одному напрямку — із минулого в майбутнє — і ніколи у зворотний бік.

   Тому не можна витрачати час на дрібниці, адже він ніколи більше не повертається.

3.     Бесіда з учнями.

-         Діти, а чи є у вас годинники?

-         А навіщо вони вам?

-         А ви ніколи не замислювалися, коли людина стала помічати плин часу?

Учитель.

   Ви, звичайно, давно звикли до того, що у вас вдома є годинник. А як же інакше, адже він допомагає в один і той же час прокидатися вранці, йти до школи або на прогулянку, лягати спати. І навіть не віриться, що в давнину люди не знали його. А такий час був.

-         А чи знаєте ви, за якими ознаками природи  давні люди визначали час? (ніч, ранок, день, вечір, пори року).

   Дійсно, наші далекі предки розпізнавали лише ніч, ранок, день і вечір.

Пізніше час стали вимірювати довжиною тіні: подовжилася тінь людини на три ступні — незабаром вечір. Але поступово  було виявлено незручності цього способу: взимку тінь стає довшою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей не однакові, через що таке обчислення часу призводило до багатьох непорозумінь.

   Край цьому поклали винахідники. Саме вони почали придивлятися до природи і знаходити у ній час.

   Про те, які це були годинники, розкажуть вам «Винахідники часу», які поведуть нас стежиною цікавої мандрівки.

   4.Мандрівка про найдавніші годинники.

Доповідь 1. Годинник – півень.

Послухайте уважно і скажіть, про кого ця загадка?

        Годинника не має, а час знає. (Півень)

3-й   учень     Ку-ку-рі-ку! Будить півник нашу ріку,

Сонечко, квітки і маму,

Що встає раненько-рано

І готує всім сніданок.

Півник наш злетів на тин,

Співає гордо сам-один.

Тут сусідський враз озвався.

Я так само постарався,

Бо обидва співуни

Дружать з перших днів весни.

   Здавна люди дізнавалися час за співом півня. Кілька разів на добу він голосно кричав своє «Ку-ку-рі-ку-у-у». Перші півні - приблизно о десятій годині вечора проганяють злих духів; другі - опівночі проганяють мерців; треті - о другій годині ночі проганяють  відьом і злих ворожбитів. Спів третіх півнів - знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі - свідчить про закінчення дії нечистих сил. Уявіть собі, що "Кукуріку" чути на відстані 2 км.

Доповідь 2. Сонячний годинник.

   Сонце теж служило годинником. Люди малювали на землі коло з цифрами, а в центрі його встромляли паличку. Рухалося сонце по небу, тінь від палички падала на яку-небудь цифру і показувала час, як стрілка на нашому годиннику.

Доповідь 3. Водяний годинник.

   Були і водяні годинники. На площі встановлювали одну під одною кілька посудин з водою. З верхньої посудини вода перетікала в нижню, відтіля ще нижче, і так доти, поки не наповнювалася остання посудина. До цього годинника була приставлена людина, що голосно сповіщала усіх, коли через визначений час чергова посудина порожніла. За цими сигналами люди звіряли свій розпорядок дня.

Доповідь 4. Годинник - лампа.

   Користувалися також годинником-лампою. Їхня будова схожа на годинник-конус, тільки цей годинник додатково ще і світився. Горить у лампі масляний гніт, убуває рідина зі скляної масельнички, і за рівнем олії, що залишилася, визначають, скільки часу пройшло.

Доповідь 5. Пісочний годинник.

   На кораблях користувалися пісочними годинниками. Коли весь пі­сок пересипався з верхньої частини посудини в нижню, це означало кінець вахти. Годинник перевертали, а вахтовий матрос бив кілька разів у корабельний дзвін. На вахту заступала інша зміна. Це називалося «пробити склянки».

Доповідь 6. Вогняний годинник.

   Існував ще й вогняний годинник. Ним вимірювали час так: брали воскову свічу і наносили на ній смужки. Кожна смужка — година. Тане від вогню віск, зникають смуж­ки одна за іншою. Скільки смужок стануло, стільки пройшло годин.

Доповідь 7. Годинник з гирями.

   Пізніше придумали годинник з гирями. Гирі на ланцюзі опускалися вниз, крутили шестірню, до якої були прироблені стрілки. Стрілки оберталися і на циферблаті показували час. Потім стрілки в годиннику стала крутити маленька пружинка.

З’явилися кишенькові годинники. Вони показували не тільки години та хвилини, але й секунди.

За переказами, пер­ший механічний годинник з'явився у 996 році у німецькому місті Маг­дебурзі. Досі зберігся годинник на башті Вестмінстерського абатства в Лондоні. Ще в XIII ст. він показу­вав час мешканцям цього міста, по­казує й нині.

На початку XVI ст. нюрнберзький ви­нахідник Петер Генлейн змайстрував кишенькового годинника. Через пів­століття винайшли хвилинну стрілку, а ще через 200 років — секундну.

Учитель.

   Ці годинники знаємо вже і ми з вами, бо користуємося ними щодня, їх називають механічними годинниками.

-         Діти, як ви думаєте, тварини, птахи, рослини уміють відраховувати час? Думаю, цікаво вам буде послухати про відчуття часу тваринами.

Доповідь 8. Відчуття тваринами часу.

   Сьогодні я вам розповім про одну дивну тварину — про ведмедя і про його відчуття часу. Навесні прокидається голодний хазяїн тайги, і скоріше до ріки — полювати за рибою. Не зупинить ведмедика крижана вода, і треба швидше насититися рибою, що у цей час йде на нерест. Запасається жиром клишоногий, відновлює сили після зимової сплячки. Улітку переходить на ягідники, запасається вітамінами про запас. Восени охоче ласує горіхами, добуває корисні корінці, добре очищає кишечник. Ближче до зими обладнує барліг. Узимку спить і лапу ссе, а в лапі з-під пазурів відкриваються спеціальні канальці, з яких виділяється жир, запасений навесні і влітку, що служить другу службу — рятує ведмедя від голоду.

А є тварини, що дуже добре почувають добовий час. Так, кішки вночі розрізняють 25 відтінків сірого кольору.

-         А чи можуть нам розповісти про час квіти?

Доповідь 9. Годинник - квіти.

   Давним-давно люди помітили, що одні квіти розкриваються вранці, а вдень закриваються, інші розкриваються під вечір, треті — тільки вночі, а вдень завжди закриті. Відкриваються квіти не тоді, коли вони захочуть, а у «свій власний час». Так з'явився квітковий годинник. Але «ходить» він тільки в сонячну погоду.

   Рано-вранці назустріч сонячному промінню піднімає свої голівки кульбаба, а за нею відкриває пелюстки шипшина, гвоздика польова, льон та інші. Квіти, які рано розкривають пелюстки, вдень починають засинати. У похмуру погоду квітковий годинник «не працює» зовсім. Квіти залишаються закритими у багатьох рослин. Тому люди їх використовують лише для прикрашання клумб.

Учитель.

   Учитель. Антимагнітні, електрон­но-механічні та навіть атомні — яких тільки годинників не випускають те­пер наші заводи! Прикладіть-но до вуха свій. «Тік-так, тік-так»,— вицо­кує він. Скільки цікавого розповів би цей лічильник часу, якби міг!

Сьогодні існує такий точний годинник, що може показувати навіть частки секунди.

Це - електронні годинники. Поглядаючи на нього, пам’ятайте, що це час вашого життя, використовуйте його для добрих справ. Поспішайте, адже час неможливо повернути назад...

Уявіть, що кожен з вас має банківський рахунок, на який щоранку виплачують $86 400. Але цей баланс не переноситься на наступний день. Тобто, кожного вечора банк забирає з вашого рахунку все те, що вони не змогли витратити за день. Що б ви робили? Використовували б кожен цент, правда? Кожен з нас має такий банк. І це – ЧАС. Кожного ранку ви отримуєте 86 400 секунд. Кожної ночі, час, який ви не використали для певної мети, викреслюється як втрачений. Він не переноситься на наступний день. Перевищити баланс не можна, тож кожного ранку для вас відкривається новий рахунок. А кожної ночі все невикористане згоряє.

Відповіді учнів

   Багато прислів’їв і приказок є про час. Давайте перевіримо, чи знаєте ви їх.

4.     Вправа «Розкидані прислів’я».

·  Годинник того не підведе,       (хто цінує час).

·  Що можеш зробити сьогодні -           (не відкладай на завтра).

·  Краще на п’ять хвилин раніше,            (ніж на хвилину пізніше).

·  Згаяного часу                 (й конем не доженеш).

·  Час, як вода,—                (все йде вперед).

·      Час, мов віз,— з гори чкурне,          (його не доженеш).

·        Час за гроші            (не купиш).

·        Час минає,                (а не вертає).

Учитель. Чи замислювалися ви, що таке час? Вдумайтеся: з одного  боку мільйони, мільярди літ, протягом яких відбувалися космічні, геологічні та багато інших подій: виникають нові світи, квітучі долини пе­ретворюються в пустелі, зникають острови і з'являються гори; а з іншо­го боку,— найменші, мізерні відтин­ки часу, які потрібно фіксувати для найточніших обчислень і прогнозів. Крім того, й у природі є дива, скажі­мо, один із видів метеликів живе всього годину, встигаючи за ці 60 хвилин пройти весь біологічний цикл. Але ж людина — не метелик, в її роз­порядженні довге-довге (і водночас, можна сказати, зовсім коротке) жит­тя. То чи варто, мовляв, відраховува­ти секунди? Лише мала частка секун­ди минає з миті уколу голкою доти, поки ми відчуємо біль. 20 секунд — такий рекордний час, потрібний для того, щоб доросла людина промови­ла 100 слів. А за 60 секунд, тобто, за хвилину, дорослі пишуть у середньо­му 94 знаки.

Друзі, як ви вважаєте, хвилинка — мало це і чи багато? Бачу, що не знаєте. Тому до нас у гості прийшли хвилинки. Нехай  вони самі про себе розкажуть.

6.     Цінність однієї хвилини.

-         На вашу думку, одна хвилинка — це мало  чи багато?

-         Що можна встигнути за одну хвилину?

-         Хто з вас впевнений, що може виконати певну справу за хвилину? Яку саме? Відео

   Молодці ті, хто цінує свій час і вміє раціонально його витрачати. Але це лише маленька часточка у порівнянні з тим, що можна зробити за одну хвилину.

Одна хвилина – це дуже невеликий відрізок часу, якого навряд чи вистачить, щоб зробити що-небудь значне. Як відомо день складається з 1440 хвилин, а рік складається з 525 600 хвилин. І якщо додати до цього все людство, виявиться, що багато всього відбувається у світі за одну непримітну хвилину, і вона дивним чином сповнена життя.

Ось декілька цікавих фактів про те, що відбувається у світі за одну хвилину або 60 секунд.

·  За одну хви­лину сталевари дають 220 тонн сталі.

·  За хвилину випускається приблизно 1280 пар взуття на взуттєвій фабриці.

·  Ткалі за  хвилину вони можуть виткати  вісімнадцять кілометрів тканини.

·   Щохвилини з'являється сімдесят годинників.

 ·  ·   Кожної секунди виходить з друку 45 книжок, з них 7-8 — для дітей.

Факти про людину

258 дітей народжується у всьому світі

72 удари серця в хвилину відбувається

113 дітей народжуються у бідності

15 дітей народжуються із вродженими дефектами

107 людей помирає, двоє з них в автокатастрофі

300 мільйонів клітин нашого тіла вмирає

10 мільйонів сигарет викурюється, 7 людей помирає від куріння

116 людей одружуються

144 людини переїжджають в новий будинок

9 нових випадків ВІЛ/СНІД

34 людям діагностують рак

Факти в світі

360 раз вдаряє блискавка

5 землетрусів відбувається в усьому світі

2 468 177 кілограм сміття створюється

6 206 232 кілограм вуглекислого газу випускається в атмосферу, як побічний продукт горіння викопного палива

58 літаків злітають по всьому світу

Інтернет статистика

2 000 000 пошукових запитів в Google

72 години відео публікується на YouTube

571 новий сайт з’являється в мережі

204 000 000 повідомлень відправляється електронною поштою

278 000 твітів публікується в Twitter

1 400 000 хвилин проводиться в розмовах з родичами і друзями по Skype

243 000 фотографій публікуються в соціальній мережі Facebook

6 659 доларів. Саме таку суму отримує Білл Гейтс за одну хвилину. Варто порахувати подумки до 60, глибоко видихнути і просто змиритись із тим, що за цей час комусь впала у кишеню потримана іномарка, особливо враховуючи те, що середньостатичний українець, згідно офіційної статистики, заробляє за той самий час 2 центи.

 134 удари по власній голові ногою. Саме стільки може зробити підліток з Непалу за 1 хвилину. Хлопець старанно тренувався 10 місяців і навіть навчився робити це двома ногами по черзі.

  Складно повірити, але кров у людській аорті пробігає 30 метрів за одну хвилину. Тобто за час читання цього тексту потік еритроцитів вже міг би бути від вас досить далеко. А от волосся на голові виросте всього на 0,0004 мм за ті ж 60 секунд.

 1589 ударів паличками відбарабанив за одну хвилину австралієць Джордж Юросевич у 2010 році. Виходить, що хлопцю треба було робити по 26 ударів за секунду. 

Ашріта Фурман розтрощив своєю головою 80 курячих яєць за хвилину – оце працездатність.

 Клів Грінвей чудово почуває себе в будь якій компанії, адже він може розказати 26 жартів за хвилину, чим вже встиг залужити собі місце в Книзі рекордів Гіннесу. 

 А от середня швидкість читання вголос за хвилину – 250 слів.

 75 перекидів через спину за одну хвилину принесли британцю Ешлі Вайлд потрапляння в Книгу рекордів Гіннеса в 2013 році.

 Найбільша кількість прикріплених стікерів для заміток на лице за одну хвилину – 58, Зробила це Келтін Ніррі з США

  А Хай Джіанг виконав 148 обертів на електродрелі за одну хвилину. Видатне досягнення.

 Австрілієць Джим Хантер разом з своєю помічницею Селієй Кертіс, чий живіт використовував в якості кухонної дощечки, розрубав мачете 25 кавунів за хвилину.

 Тим часом Девід Р. Адамович метнув 102 ножі в свою партнерку Тіну Надь.

 А росіянин Олександр Мурановскі встановив світовий рекорд з кількості зігнутих головою стальних арматур. Його черепна коробка змогла зруйнувати 12 металевих прутів за одну хвилину. Є чим пишатись.

  70 бананів було розчавлено за одну хвилину, щоб зробити Знищувача бананів світовою знаменитістю.

 А ще за цей час можна встигнути подивитися один фільм. Саме таку кількість стрічок можна буде переглянути за одну хвилину на фестивалі «100 фільмів за 100 хвилин 2015».

ІV. Підсумок.

   У народі є мудра притча: «Якщо людині дати одну рибину, вона буде сита один день, якщо дати дві рибини, вона буде сита два дні. А якщо навчити людину ловити рибу, то вона буде сита все життя».

Пожирача часу.

   Отож, якщо ви будете дотримуватися режиму дня, своєчасно виконувати уроки і лягати спати, відпочивати на свіжому повітрі, будете цінувати кожну хвилину, то для вас життя і школа буде лише в радість.

-         Чи справдилися ваші очікування, які ви ставили на початку уроку?

-         Що нового дізналися ви з заняття?

І на завершення пропоную вам кілька порад:

 Щасливі і позитивно

 налаштовані люди

 живуть довше.

Раціональне використання

часу дає можливість

робити набагато більше

та довше відпочивати.

А ще послухайте вірш Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур»

Презентація до виховної години

Тарас Григорович Шевченко. 

До дня народження

1.     Тарас Григорович Шевченко!

Це ім’я стало символом нашого народу. Його портрети – в кожній хаті, його «Кобзар» лежить на столі поруч з хлібом, а слова його пісні вишиті на рушниках.

Це вона, привітна і ніжна  весна, подарувала нам Генія Шевченка.

2.     Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас,

Малими, босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

3.     Благословенна ти в віках,

Як сонце наше благовісне,

Як віщий білокрилий птах,

Печаль і радість, наша пісне,

Що мужність будиш у серцях,

Коли над краєм хмара висне.

4.     І ось настав той день і час,

І розіллялась, мов медами,

Земля, що освятив Тарас

Своїми думами-ділами,

Земля, що окропив Тарас

Громовозвукими словами.

Уч. Село на нашій Україні –

      Неначе писанка, село.

      Зеленим гаєм поросло,

     Цвітуть сади, біліють хати.

 1.     Саме в такій білобокій хатині 9 березня 1814 року у мальовничому селі Моринці, народився наш Тарас.

2.     Бідна старенька хата з потемнілою солом’яною покрівлею і чорним димарем.

Біля хати яблуня з червонобокими яблуками, довкола неї – квітник, а біля воріт  стоїть стара гілляста верба із засохлим верховіттям, а за вербою стоїть клуня, оточена копицями жита, пшениці, а вже далі по косогору іде сад.

Уч. В похилій хаті, край села,

      Над ставом чистим і прозорим,

     Життя Тарасику дала

     Кріпачка-мати, вбита горем.

Уч. Не на шовкових пелюшках,

      Не у величному палаці,

      В хатині бідній він родився

      Серед неволі, тьми і праці.

Уч. Нещасна мати сповила

      Його, малого, й зажурилась,

      І цілу ніченьку вона

      За сина-кріпака молилась.

Уч. І Бог почув молитву ту

      І дав душі убогій силу,

     І в руки хлопцеві вложив

     Співацьку чародійну ліру.

Уч. І пісня дивна полилась…

      В тій пісні людям він співав

     Про щастя, про добро, про волю,

     Будив зі сну, пророкував

     Їм вищу і найкращу долю.

Уч. Це він ті ніжнії пісні

      (теплом сердечним так огріті,

       Як тії квіти навесні

      Промінням сонця)

      Присвятив біді й нужді,

      Покриткам, дідичам

      Покиненим на глум долі…

1.     Через два роки сім’я переїхала до Кирилівки. Батько Тараса був хліборобом, добрим стельмахом та чумаком, умів читати і писати. Мати передала у спадок потяг до малювання та співу. Вона любила дітей понад усе.

(«Садок вишневий коло хати»).

2.     Проте дитяча радість і втіха потьмарилась горем:

… Матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

3.     Малому Тарасові було лише 9 років. А згодом

Батько, плачучи з дітьми

(а ми малі біли і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!...

4.     Так залишився тринадцятирічний хлопчик сиротою і помандрував світ за очі. Доля завела його до дяка в школу, де став йому Тарас за помічника. Незабаром на нього чекав поміщицький маєток пана Енгельгардта, де був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком.

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої!

5.     Згодом Тарас переїжджає до Петербурга, де пан Енгельгардт віддає його в науку до майстра Ширяєва, бажаючи мати власного живописця. Нові зустрічі, знайомства, враження, а проте туга, туга за рідним краєм найбільше бентежить юнака.

(«Зоре моя вечірняя…»)

6.     Одного разу Т. Шевченко зустрів у Літньому саду художника Івана Сошенка, свого земляка. Той і познайомив хлопця з К. Брюлловим, О. Венеціановим, В. Жуковським. Саме вони 22 квітня 1838 року викупили Шевченка з кріпацтва.

7.     Через місяць після викупу Тараса зараховують до Академії мистецтв. Величезною працелюбністю, систематичною  самоосвітою позначені роки його навчання в Академії. Творче зерно, яке пригнічувала неволя, тепер дало щедрі сходи.

1.     1840 року окремою книжкою під назвою «Кобзар» вийшли Шевченкові поезії та поеми. Україна радо зустріла його. Прості люди читали й перечитували «Кобзар», так, як може, ніде не читали і не перечитують жодну книжку. Сільські дівчата плакали над «Катериною», затамувавши подих, слухали селяни «Наймичку» і «Гайдамаків».

2.     То був «Кобзар». Його не міг

Ніхто, не вмивши рук, узяти,

Бо він – святий, казала мати,

Він смерть народу переміг!

В. З-поміж безлічі книг, із якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. У «Кобзарі» поет висловив насамперед самого себе, свою особистість, від першого й до останнього рядка книга виповнена поетовим почуттям. Тут його, Шевченків, темперамент, його душа щира й беззахисна у своїй відкритості.

Воістину, поява «Кобзаря» - то був зоряний час поета і народу українського. А все почалося з отого найпершого «Кобзаря» 1840 року, який ми вважаємо віхою, що знаменує собою початок новітньої української літератури. Тож візьмімо знову з полиці «Кобзар» - книгу, що є в домі кожного українця. Ся маленька книжечка відразу відкрила новий чистий світ поезії, вибухнула, мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою й поетичною градацією вислову.

«Кобзар» - це і сам Шевченко, його особистість і почуття, і сам народ. «Кобзар» - це революційне полум’я оновлення, де переплелися доля селянки-кріпачки із долею всієї неньки-України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. «Кобзар» - це злет думки, це нездоланність людського духу, це синівська любов до Вітчизни і готовність боронити її до скону. «Кобзар» - це Біблія українського народу, виражена уявою Генія в художніх образах. Перший «Кобзар» видано 1840 року у Петербурзі друкарнею Фішера до другої річниці звільнення Т.Г. Шевченка з кріпацтва 22 квітня 1838 року. Збірку склали 8 творів. «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Назвою збірки (кобзар – це народний співець, який виконує пісні та думи під акомпанемент кобзи) Т. Шевченко заявив про свій кровний зв’язок із народом. Його життям, із народною творчістю.

На сьогодні у світі відомо лише кілька примірників цього «Кобзаря».

В. наступний «Кобзар» виданий 1844 року І. Лисенковим у друкарні Гінце; до більшої частини накладу його було приброшуровано нерозпродані примірники першого окремого видання поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». Навесні 1847 року Т. Шевченко розпочав підготовку збірки своїх творів, яку у передмові назвав «другим Кобзарем». Здійсненню задуму перешкодив арешт поета 5 квітня 1847 року і заслання до Окремого Оренбурзького корпусу рядовим із забороною писати й малювати.

Після заслання «Кобзар» видавався у друкарні Куліша і вийшов 23 січня 1860 року накладом 6050 примірників.

Перші переклади «Кобзаря» були здійснені російською мовою, і відносяться вони до 1856 року. У 1860 році Гебель видав за своєю редакцією «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе руських поэтов», у якому зібрав переклади Плєщеєва, Михайлова, Курочкіна, Терга, Крестовського, Мея, а також свої. Переклади польською мовою з’явилися теж ще за життя поета і належали Леонарду Совінському. Зацікавлення Шевченком у слов’янських країнах зросло після смерті поета. Незабаром з’явилися німецькі (1870), англійські (1886), французькі (1876) переклади.

Деякі твори з «Кобзаря» зокрема «Заповіт», перекладався більш ніж стома мовами. Серед перекладачів – Бєлоусов, Сологуб, Прокоф’єв, Твардовський (Рос.), Купала, Колзе (Біл.), Чиковані, Абашидзе (груз.), Турсунзаде (тадж.), Гіра, Сирокомія, Совінський (польськ.), Славенков, Каравелов, Стоянов (болг.), Єсенська, Марчинова (чеськ.), Гідащ (угорськ.), Віргінія, Курела, Вайнерт (нім.), Войнич (англ..), Гільвік, Стебер (франц.), Комацу, сі буя (японськ.). та іншими мовами.

Ілюстрували «Кобзар» Штернберг, Мікешин, Рєпін, Трутовський, Жемчужников, Самокиш, Іжакевич, Касіян, Дерегус.

Окремі поезії поклали на музику Лисенко, Чайковський, Рахманінов, Степовий, Ревуцький, Лятошинський, Данькевич. На текст «Заповіту» створено понад 60 музичних творів (автори – Людкечич, Ревуцький, Демуцький, Зареба). Але всесвітньо відомою стала мелодія, створена полтавським аматором Гордієм Гладким. Це – шедевр українського пісенного мистецтва. З нею «Заповіт» став і національним гімном, і революційною піснею. Деякі втори інсценізовано й екранізовано («Гайдамаки», «Невольник», «Катерина», «Наймичка»).

За сюжетами й мотивами «Кобзаря» написано багато літературних творів.

У світі існує також найменший «Кобзар». Розмір книги 0,6 мм. Вона має 12 сторінок звіршами Т.Г. Шевченка і малюнками. Зашита павутинкою.

 «Кобзар» Т. Шевченка був і, сподіваюся, буде особливою книгою для українців. І, незважаючи на науково-технічний прогрес і наявність лазерних дисків із записом творів письменників, «Кобзар» завжди буде в кожній українській родині.

Уч. Ми чуємо тебе, кобзарю крізь століття,

      І голос твій нам душі окриля.

     Встає в новій красі, забувши лихоліття,

     Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 Уч. У росяні вінки заплетені суцвіття

       До ніг тобі, Титане, кладемо.

      Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

     Тебе своїм сучасником звемо.